ВИТРАТИ НА РОБОЧУ СИЛУ: СОЦІАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ ДЛЯ СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню соціальних інвестицій як елементів витрат на робочу силу для забезпечення сталого людського розвитку на корпоративному рівні. На основі узагальнення підходів до розуміння та оцінювання соціальних інвестицій, концепцій сталого людського розвитку і соціальної відповідальності організації пропонується розглядати окремі елементи витрат на робочу силу як внутрішні соціальні інвестиції для забезпечення сталого людського розвитку. Метою дослідження є аналіз внутрішніх соціальних інвестицій в структурі витрат на робочу силу, визначення основних проблем і напрямів їх удосконалення для забезпечення сталого людського розвитку на корпоративному рівні. Науковою новизною даної роботи є обґрунтування методологічного підходу до дослідження витрат на робочу силу з точки зору виокремлення в їх структурі внутрішніх соціальних інвестицій для забезпечення сталого людського розвитку в контексті концепції соціальної відповідальності організації. Це дає змогу проаналізувати загальну динаміку та структуру, галузеві й регіональні диспропорції внутрішніх соціальних інвестицій компаній як елементів витрат на робочу силу, визначити основні проблеми соціального інвестування сталого людського розвитку на корпоративному рівні та запропонувати напрями удосконалення статистики витрат на робочу силу, зокрема для підвищення результативності механізмів соціального діалогу в частині укладення колективних договорів і угод. Для досягнення визначеної мети застосовані такі методи дослідження: порівняльного та статистичного аналізу даних, графічного методу подання результатів — для кількісного оцінювання та дослідження динаміки витрат на робочу силу; методів системного підходу, логічного аналізу, індукції та дедукції, узагальнення й аналогії — при обґрунтуванні й розробці методологічного підходу до визначення внутрішніх соціальних інвестицій на корпоративному рівні як елементів витрат на робочу силу. Узагальнено світові та європейські підходи до розуміння соціальних інвестицій, сталого людського розвитку, соціальної відповідальності організації й витрат на робочу силу. На основі національних і міжнародних статистичних даних проаналізована динаміка та структура витрат на робочу силу за видами економічної діяльності, розміром підприємств і регіонами України, їх галузеві та регіональні диспропорції та визначені основні проблеми соціального інвестування сталого людського розвитку на корпоративному рівні. Визначені напрями удосконалення статистики витрат на робочу силу для забезпечення врахування результатів соціального діалогу при укладанні колективних договорів і угод.

ЛІТЕРАТУРА

1. Hasegawa S. Development Cooperation. 2001. URL: http://www.humandevelopment.uz/upload/files/HasegawaTheSDparadigm.pdf (дата звернення: 20.10.2020).
2. Daly H. Beyond Growth. The Economics of Sustainable Development. Boston: Beacon Press, 1996. 253 p.
3. Mahbub ul Haq. Reflections on Human Development 1st edition. Oxford University Press, 1996. 288 p.
4. Sen A. Development as Freedom. New York: Oxford University Press, 1999. 366 p.
5. Людський розвиток в Україні: пріоритети розвитку сільських поселень у контексті децентралізації управління. За ред. Е. М. Лібанової. / Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. Київ: Академперіодика, 2020. 354 с. https://doi.org/10.15407/akademperiodyka.412.354
6. Березіна О. Ю. Соціальна відповідальність корпорацій в системі соціально-трудових відносин : дис. канд. екон. наук: 08.00.07. Харків, 2011. 283 с.
7. Пархоменко Ю. М. Напрями вдосконалення системи соціального інвестування в Україні. Economic and law paradigm of modern society. 2016. № 1. С. 157—160.
8. Turker D. Measuring corporate social responsibility: A scale development study. Journal of Business Ethics. 2009. № 85. P. 411—427. https://doi.org/10.1007/s10551-008-9780-6
9. Stuebs M. Social responsibility and firm efficiency in the business services industry. Working paper. Baylor University, Ball State University, Muncie, 2010. URL: http://www.csringreece.gr/files/research/CSR-1290004161.pdf?user=... https://doi.org/10.2139/ssrn.1435032 (дата звернення: 28.10.2020).
10. Тульчинский Г. Л. Корпоративная социальная ответственность. Социальные инвестиции, партнерство и коммуникации. СПб.: Справочники Петербурга, 2006. 104 с.
11. Chen M. C. Measuring corporate social performance: An efficiency perspective. Production and Operations Management. 2011. № 20. P. 789—804. https://doi.org/10.1111/j.1937-5956.2010.01202.x
12. Resolution concerning statistics of labour cost. Adopted by the Eleventh International Conference of Labour Statisticians (October 1966). ILO, 1966. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---stat/documents/normativeinstrument/wcms_087500.pdf (дата звернення: 27.10.2020).
13. Витрати на робочу силу за 2018 рік. Статистичний збірник. Держстат України. К., 2019. 74 с.
14. Праця України 2002. Статистичний збірник. Держкомстат України. Київ: ІВЦ Держстату України, 2003. 413 с.
15. Витрати на робочу силу за 2006 рік. Статистичний бюлетень. Держкомстат України. К., 2007. 76 с.
16. Витрати на робочу силу за 2010 рік. Статистичний бюлетень. Держстат України. К., 2011. 75 с.
17. Витрати на робочу силу за 2014 рік. Статистичний бюлетень. Держстат України. К., 2015. 65 с.
18. Structure of labour cost by NACE Rev. 2 activity - LCS surveys 2008, 2012 and 2016. Eurostat, 2008, 2012, 2016. URL: https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=lc_nstruc_r2&lang=en (дата звернення: 03.11.2020).
19. Labour cost, wages and salaries (including apprentices) by NACE Rev. 2 activity – LCS surveys 2008, 2012 and 2016. Eurostat, 2008, 2012, 2016. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/lc_ncostot_r2/default/table?lang=en (дата звернення: 03.11.2020).
20. Господарський кодекс України (від 16.01.2003 № 436-IV). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/paran380#n380 (дата звернення: 03.11.2020).
21. Лакин Г. Ф. Биометрия. Москва: Высшая школа, 1990. 352 с.
22. Чернишев І. В. Статистика для нових ринків праці в країнах з перехідною економікою: Техн. посіб. з джерел, методів, класиф. та політики. Київ: НДІ статистики Держкомстату України, 2000. 282 с.
23. Звіт про витрати на утримання робочої сили №1-РС. Затверджено наказом Держстату України від 07.08.2014 № 227. 2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0227832-14#Text (дата звернення: 12.11.2020).
24. Методологічні положення з організації та проведення обстеження витрат підприємств на утримання робочої сили, затверджені наказом Держстату України від 03.02.2014 №22 зі змінами, затвердженими наказом Держстату України від 15.02.2019 №76. 2014. URL: http://ukrstat.gov.ua/metod_polog/metod_doc/2019/76/mp_vp_urs.pdf (дата звернення: 12.11.2020).
25. Роз’яснення Держстату України щодо форми державного статистичного спостереження N 1-РС (один раз на чотири роки) «Звіт про витрати на утримання робочої сили» від 10.07.2018 N 17.4-12/28. 2018. URL: https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gks/14058-28st-18.html (дата звернення: 14.11.2020).