КОНВЕРТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ: СУПЕРЕЧНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Стаття присвячена проблемам конвертації соціального капіталу, що ґрунтуються на новітніх уявленнях щодо цього з урахуванням специфіки його формування в Україні та практик європейських країн. Актуальність статті обумовлена необхідністю розвитку відкритих продуктивних форм партнерства задля суспільного консенсусу та економічного зростання. Метою статті є визначення специфіки конвертації соці ального капіталу як складової сукупного національного, її суперечностей та принципів реалізації в державній політиці. У статті використано загальнонаукові методи дослідження. Новизною є систематизація існуючих взаємозв’язків і взаємозалежностей у цій сфері, а також обґрунтування моделей мінімізації можливих негативних наслідків для суспільства. Концептуально визначено позиції соціального капіталу в структурі сукупного капіталу, його зв’язки з іншими формами капіталу, а також доведено провідну роль відкритого соціального капіталу в формуванні демократичного суспільства. Розкрито специфіку конвертації соціального капіталу порівняно з іншими формами капіталу. Встановлено, що суперечність між національним і корпоративним соціальним капіталом набуває ознак усталеності. Обґрунтовано основні принципи та способи конвертації соціального капіталу, адекватні умовам становлення демократичного суспільства. На основі оцінки реальних тенденцій соціально-економічного розвитку і поширених соціальних практик виокремлено три можливі моделі мінімізації супереч-ностей, що виникають під час процесу конвертації вітчизняного соціального капіталу, кожна з яких підпорядкована вирішенню конкретних завдань та досягненню певних цілей розвитку. Модель мобілізаційної адаптації ґрунтується на формуванні у суспільстві нових цінностей, норм з боку публічної влади із використанням здебільшого ідеологічних ресурсів впливу на основі авторитету та довіри до неї громадян. Модель інституціональної модернізації орієнтована на оновлення законодавчо встановлених норм і правил через їх наближення до реальних економічних потреб та соціальних практик відповідно до уявлень про те, що будь-який закон становить собою зведену в норму вкорінену традицію. Модель компромісних рішень передбачає досягнення балансу між формальними і неформальними нормами з метою досягнення синергетичного ефекту.

Література:

1. Горожанкіна М. Є. Соціальний капітал суспільства в умовах трансформації еконо- мічної системи (питання теорії і методології): автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.01. Донецьк, 2008. 32 с.
2. Буркинський Б. В. Соціальний капітал: сутність, джерела та структура, оцінка. Еко- номіка України. 2013. № 1. С. 67—81. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/EkUk_2013_1_8 (дата звернення: 21.07.2020).
3. Семикіна М. В. Соціальний капітал в умовах трансформації зайнятості : Моногра- фія / М. В. Семикіна, Г. К. Волчкова. Кропивницький : Видавництво ТОВ «КОД», 2018. 296 с.
4. Соціальні результати державних програм: теоретико-методологічні та прикладні аспекти оцінювання / За ред. Е. М. Лібанової. Умань : Сочинський, 2012. 348 с.
5. Грицаєнко М. І. Соціальний капітал територіальних громад та їх об’єднань. Modern Economics. 2017. № 4. URL: http://modecon.mnau.edu.ua/issue/4-2017/UKR/grytsaenko. pdf (дата звернення: 21.07.2020).
6. Бойко М. М., Грішнова О. А. Управління формуванням індивідуального та корпо ра- тивного соціального капіталу в сфері послуг. Проблеми економіки. 2014. № 2. С. 211— 218. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pekon_2014_2_30 (дата звернення: 19.09.2020).
7. Грішнова О., Полив’яна Н. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу. Україна: аспекти праці. 2009. № 3. С. 19—81.
8. Bourdieu P. Th e Forms of Capital. Handbook of Th eory and Research for the Sociology of Education. New York : Greenwood, 1985. Р. 248.
9. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий. Общественные науки и совре- менность. 2001. № 3. С. 122—139.
10. Патнам Роберт Д. Творення демократії: традиції громадської активності в сучас ній Італії. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. 302 с.
11. Що таке соціальний капітал? Київська лекція Френсіса Фукуями. День. 2006. 17 жовт. № 177. С. 4.
12. Екосистема соціального підприємництва в Україні: виклики та можливості. ПАКТ. Київ (Україна) — Вашингтон (США). 2018. URL: https://pactukraine.org.ua/sites/ default/fi les/2018-06/APEA_REPORT_ukr.pdf (дата звернення: 21.07.2020).
13. Гула О., Жавжарова Т. Соціальний бізнес. Теорія і практика. Український тиждень. 2019. URL: https://m.tyzhden.ua/publication/230033 (дата звернення: 21.07.2020).
14. Андрощук Б., Корнецькі А. Соціальне підприємництво: Ефективний інструмент по- долання соціальних викликів в Україні? Social Business In UA. 2019. URL: https:// socialbusiness.in.ua/knowledge_base/sotsial-ne-pidpryiemnytstvo-efektyvnyy-instrumentpodolannia- sotsial-nykh-vyklykiv-v-ukraini/ (дата звернення: 21.07.2020).
15. A map of social enterprises and their eco-systems in Europe. Synthesis Report. Luxembourg: Publications Offi ce of the European Union. 2015. URL: https://ec.europa.eu/social/ BlobServlet?docId=12987&langId=en (дата звернення: 21.07.2020).
16. Оцінка громадянами діяльності влади, рівень довіри до соціальних інститутів та політиків, електоральні орієнтації громадян (лютий 2020 р.) Разумков Центр. 2020. URL: http://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinkagromadianamy- diialnosti-vlady-riven-doviry-do-sotsialnykh-instytutiv-ta-politykivelektoralni- oriientatsii-gromadian-liutyi-2020 r (дата звернення: 21.07.2020).